Так трапилось сьогодні, що здавав лаби, щоб допуститись до екзамену. Ну і почав тупити, і тут викладач мені дає питання: "Ви будете працювати за фахом?", відповів "Можливо". Він ще одне питання "Я вас побачу на 5-му курсі", я відповідаю "Звичайно!".
До чого я веду, ну навіщо так "умнічати" з студентами, сипати солі на рани! Ми ж не потрібні своїй державі, заводів немає, по суті, ми будемо дипломовані безробітні. А вони з нас вимагають, знання і навики, 80-х, з разрахунком, що нам будуть платити, мінімум як 5 тис.
Це все правильно. Але все таки, треба дивитись правді в очі. Зі старших курсів, які уже закінчили, я знаю одиниць, хто працює по фаху, а кафедра розказує, що у нас такі класні випускники, за них, чуть не змагання!
Мені набридли характери кожного педагога, їхня принципіальність, починаєш йому розказувати, що за такі гроші, які нам пропонують на залишках київських заводів, нам в столиці не вижити, а вони починають згадувати свою бурну молодість.
А ж пари пропускати не можна, болонський процес, кожен бал рахують! Так що, ідея суміщення роботи з навчання відпадає.
А ще мене найбільше бісить, що вони читають мої сторінки в соцмережах, вже заведи акаунт і добався в друзі, а то вичитують, і на парах чекають, щоб сказати в найнеочікуваніший момент.
Не все так гладко, як здається...
От візьму, і йому назло стану ливарником!
Шановні мої викладачі, якщо ви дісталсь і до цієї статті, не читайте, це особисте!
До чого я веду, ну навіщо так "умнічати" з студентами, сипати солі на рани! Ми ж не потрібні своїй державі, заводів немає, по суті, ми будемо дипломовані безробітні. А вони з нас вимагають, знання і навики, 80-х, з разрахунком, що нам будуть платити, мінімум як 5 тис.
Це все правильно. Але все таки, треба дивитись правді в очі. Зі старших курсів, які уже закінчили, я знаю одиниць, хто працює по фаху, а кафедра розказує, що у нас такі класні випускники, за них, чуть не змагання!
Мені набридли характери кожного педагога, їхня принципіальність, починаєш йому розказувати, що за такі гроші, які нам пропонують на залишках київських заводів, нам в столиці не вижити, а вони починають згадувати свою бурну молодість.
А ж пари пропускати не можна, болонський процес, кожен бал рахують! Так що, ідея суміщення роботи з навчання відпадає.
А ще мене найбільше бісить, що вони читають мої сторінки в соцмережах, вже заведи акаунт і добався в друзі, а то вичитують, і на парах чекають, щоб сказати в найнеочікуваніший момент.
Не все так гладко, як здається...
Шановні мої викладачі, якщо ви дісталсь і до цієї статті, не читайте, це особисте!
Це просто геніально!
ВідповістиВидалити