четвер, 6 вересня 2012 р.

Менталітет викладачів покоління комунізму


Їхав на днях з роботи і задумав оцей пост.
Ми якби живемо у інформаційні ері, практично все зв'язане з використанням комп'ютерів та різного типу електроніки. Немає зараз такої галузі, де б не використувувались ЕОМ.
Я давно задумувався, чому у навчанні в наших вишах так мало комп'ютеризації. Чому наші викладачі здебільшого з посмішкою сприймають виконану роботу на ком'ютері? Ясна річ мова йде про покоління пенсіонерів. На диво дуже рідко можна зустріти викладача, який буде первіряти твій кресленик на дисплеї (такий випадок був - аспірант з мехмаша з задоволенням відмічав помилки прямо на кресленні, наводячи кружечки на місцях, де були помилки). Але такі випадки поодинокі.
Поколінню, яке виросло на комунізмі, важко зрозуміти, можливо навіть не зрозуміти, а просто немає бажання вчитися. Складається враження, що вони працюють в інституті заради зарплати+пенсії.
З однієї сторони, я їх прекрасно розумію, зважаючи на сьогоднішню ситуацію в країні. Держава, банально не оновлює матеріально-технічну база, у деяких ВУЗах, взагалі немає реальних лабораторних робіт, навчання іде через дошку.
Звичайно, це смішно. Які потім будуть фахівці? Хоча, кому тут потрібні фахівці, промисловість повністю занедбана. Це знову ж таки результати роботи неодного покоління політиків. Але зараз не про це.
Веду до того, що в сучасній українській освіті, дуже низький відсоток молодих викладачів. Людині, яка закінчила аспірантуру немає де працювати, тому що пенсіонери не бажають йти на заслужений відпочинок. Хіба можливо вижити на 1500 тисячі (в кращому випадку) молодому науковцю, якому дали 0,25 ставки? Він краще буде працювати в торгівлі, отримуючи в рази вищу зарплату, а ніж займатись нікому не потрібною діяльністю в освітній та науковій сфері, як варіант - виїде закордон.
В цьому і є наша проблема.
Якось, я був виконав креслення на комп'ютері, приношу на перевірку, і тут мені доцент-пенсіонер дає питання: "Ты что, самый умный?".
Прийшлося роздрукувати в принт-центрі за 12 грн., щоб було по "ГОСТу". Але це ж не правильно! Ну чому не можна вказати на помилки глянувши на монітор ноутбука студента? Навіщо студенту витрачати свою стипендію на марну роздруковку? Робота, ясна річ не буде ідеальною з першого разу. Одногрупники витрачали на роздруковку по 100-150 грн. Ми навіть жартували з цього приводу, що легше замовити курсач, ніж самому робити. Де заохочення студента?
На велике щастя, не всі викладачі такі. Є у нас прекрасний принциповий та вимогливий викладач, так йому все одно як ти передав інженерну думку - головне, щоб було правильно! Ось приклад, цитую: "Я розумію, що все робиться ПК, тому приносьте на кафедру, роздруковуйте і склеюйте скотчем". І для кишені студента ок, і для нього не погано, так як все зрозуміле буде.
Якби стосунки у нас не сильно склались, мабуть вони з ним у нікого не склались). Фішка його в тому, що він старається бути сучасним та інноваційним. Якщо чесно, то не розумію, чому він ще не доктор наук, хочу йому вже скоро 60.

Немає коментарів:

Дописати коментар